Адвокат Берещенко Руслан Александрович о разделе имущества гражданских супругов

Адвокат Берещенко Руслан Александрович о разделе имущества гражданских супругов

Текст взят по ссылке http://sud.ua/news/2016/10/21/96536-verkhovnij-syd-sdelal-vivod-o-razdele-imyshchestva-grazhdanskikh-syprygov

Верховный Суд Украины пришел к выводу, что, согласно ч. 1 ст. 74 Семейного кодекса, если женщина и мужчина проживают одной семьей, но не находятся в браке между собой или в любом другом браке, то имущество, приобретенное ими за время совместного проживания, принадлежит им на праве общей совместной собственности, если иное не установлено письменным договором между ними.

Об этом идет речь в Постановлении Судебной палаты в гражданских делах ВСУ от 7 сентября 2016 года №6-727цс16.

Так, в соответствии с ч. 5 ст. 11 Гражданского кодекса Украины гражданские права и обязанности могут возникать из решения суда только в случаях, установленных актами гражданского законодательства. Возможность возникновения права собственности по решению суда предусмотрена только в статьях 335 и 376 ГК Украины. Во всех остальных случаях право собственности приобретается по другим, не запрещенным законом основаниям, в частности, из сделок (ч. 1 ст. 328 ГК Украины).

Ст. 392 ГК Украины о признании права собственности не порождает, а подтверждает имеющееся у истца право собственности, приобретенное ранее на законных основаниях, если ответчик не признает, отрицает или оспаривает имеющееся у истца право собственности, а также в случае потери истцом документа, удостоверяющего право собственности.

В пересматриваемом деле суд первой инстанции, с выводами которого согласились суды апелляционной и кассационной инстанций, решением от 23 марта 2015 года установил факт проживания истца и ответчика одной семьей без регистрации брака в период с 1 января 2004 года до октября 2010 года и признал спорную квартиру их общей совместной собственностью, и в порядке раздела общего совместного имущества признал за ними право собственности на части этой квартиры; право общей совместной собственности истца и ответчика на указанную квартиру прекратил.

Т.е. на момент заключения спорного договора купли-продажи (16 октября 2014 года) единственным собственником недвижимого имущества (квартиры), являющегося предметом данного договора, был ответчик, поэтому для совершения этой сделки не требовалось согласие истца.

Вместе с тем, отсутствие такого согласия само по себе не может быть основанием для признания договора, заключенного одним из супругов без согласия другого супруга, недействительным.

Заключение одним из супругов договора о распоряжении общим имуществом без согласия второго из супругов может быть основанием для признания такого договора недействительным лишь в том случае, если суд установит, что тот из супругов, который заключил договор в отношении общего имущества, и третье лицо — контрагент по такому договору — действовали недобросовестно, в частности, что третье лицо знало или по обстоятельствам дела не могло не знать о том, что имущество принадлежит супругам на праве общей совместной собственности и тот из супругов, кто заключал договор, не получил согласия другого супруга.

Судами установлено, что на момент заключения договора купли-продажи — 16 октября 2014 года — покупатель не знал и не мог знать о том, что спорное недвижимое имущество (предмет этого договора) принадлежит на праве общей совместной собственности ответчику и истице, и последняя не давала ответчику согласие на заключение этого договора. При таких обстоятельствах нет правовых оснований, предусмотренных ч. 1 ст. 74 и ч. 2 ст. 65 СК Украины, для удовлетворения исковых требований о признании недействительным договора купли-продажи.

Адвокат Берещенко Руслан Александрович поделился видео Адвоката Шалимова

Порядок конфіденційного побачення з підзахисним у СІЗО від Адвоката Шалімова!

Адвокат Берещенко Руслан Александрович об экспертизах в делах ДТП

Адвокат Берещенко Руслан Александрович об экспертизах в делах ДТП

Текст взят по ссылке http://protokol.com.ua/ua/5_neobhodimih_ekspertiz_pered_viezdom_na_dorogi/

Экспертный анализ ДТП (автотехнические экспертизы)

Экспертный анализ ДТП устанавливает научно обоснованную характеристику процесса ДТП во всех его фазах, определяет объективные причины ДТП и поведение отдельных его участников. В результате проведения экспертного анализа лица, расследующие ДТП, получают возможность ответить на главный вопрос: имел ли место несчастный случай или событие произошло в результате неправильных действий его участников, пренебрегших требованиями безопасности? Данный вид исследований производится, как правило, при расследовании уголовных дел, а также при рассмотрении дел об административных правонарушениях. В ряде случаев, проведение таких экспертиз назначается в гражданском и хозяйственном процессах по делам, связанным с деликтовыми правоотношениями.

Особенности проведения экспертного анализа ДТП

Для проведения экспертного анализа ДТП эксперты используют специальное программное обеспечение, позволяющее реконструировать механизм происшествия во всех его фазах. Благодаря этим программам мы можем определять скорость движения ТС перед столкновением, а также научно обосновывать координаты самого места столкновения ТС (или места наезда на пешехода). Серьезным подспорьем в наших исследованиях являются результаты проводимых краш-тестов и сертификационных испытаний ТС. Все эти возможности позволяют назвать ведущей экспертной организацией Европы. Наиболее распространенные вопросы при назначении автотехнических экспертиз:  

• каков механизм развития дорожно-транспортного происшествия?
• каково было взаимное расположение транспортных средств по отношению друг к другу в момент столкновения?
• где находилось место столкновения транспортных средств?
• каковы траектории движения транспортных средств до момента столкновения?
• какова была скорость движения транспортного средства перед началом торможения, исходя из длины и характера следов торможения?
• какое время необходимо для остановки транспортного средства в данных дорожных условиях?
• какими требованиями Правил дорожного движения (ПДД) должны были руководствоваться участники дорожно-транспортного происшествия?
• соответствовали ли действия участников дорожно-транспортного происшествия требованиям ПДД?
• располагал ли водитель технической возможностью предотвратить ДТП?
• какие пункты ПДД нарушены и имеется ли причинная связь между этими нарушениями и дорожно-транспортным происшествием?

Трасологический анализ повреждений ТС

Трасологический анализ повреждений ТС необходим в случае, если у заинтересованной стороны имеются сомнения относительно заявленного механизма их образования. В большинстве случаев, этот вопрос интересует страховые компании, так как данный вид экспертизы является одним из наиболее эффективных механизмов противодействия страховому мошенничеству в области моторного страхования (в основном, КАСКО, ОСАГО). При этом, заказчиками данного вида исследований могут быть и другие лица, например, клиенты страховых компаний, получившие необоснованный отказ в выплате страхового возмещений.

Дорожно-техническая экспертиза

Ни для кого не секрет, что состояние отечественных дорог не только далеко от идеального, но и, зачастую, является первопричиной дорожно-транспортных происшествий. К сожалению правоприменительная практика, в подавляющем большинстве случаев, всю вину за случившееся возлагает на водителя. В этом случае, проведение дорожно-технической экспертизы может стать единственным аргументом в пользу его невиновности. Дорожно-техническая экспертиза может также помочь и вопросах возмещение вреда, причиненного транспортному средству (его пассажирам или грузу) в результате неудовлетворительного состояния дорожного покрытия.

Основными объектами исследования дорожно-технической экспертизы являются фактические данные о состоянии дорожной инфраструктуры и ее соответствующее действующим стандартам в этой области. Наиболее распространенные вопросы при назначении автотехнических экспертиз:

• какова была обстановка на месте дорожно-транспортного происшествия?
• каковы были параметры, характеризующие движение транспортных средств на месте ДТП?
• была ли возможность предотвратить дорожно-транспортное происшествие с учетом состояния дороги, погодно-климатических и других условий на момент ДТП?
• какие обстоятельства способствовали возникновению дорожно-транспортного происшествия?
• соответствует ли требованиям проектной документации участок автомобильной дороги, на которой произошло ДТП?
• какова вероятность возникновения дорожно-транспортного происшествия по причине несоответствия дорожных условий действующим стандартам?

Психофизиологическая экспертиза

Психофизиологическая экспертиза исследует одну из важнейших составляющих системы Водитель – Автомобиль – Дорога – Среда (ВАДС) – психоэмоциональные особенности водителя, которые могут быть главной причиной случившегося ДТП.

Классическая автотехническая экспертиза, решая вопрос о технической возможности водителя избежать ДТП, исходит из того, что за рулем автомобиля в момент ДТП находится так называемый «оператор», т.е. среднестатистический водитель. Со своей стороны каждый водитель имеет ряд индивидуальных особенностей, как динамического характера ( время реакции, работоспособность, степень утомления, внимание и т.д.) так и относительно устойчивых (характер, темперамент, тип нервной системы и др).

На дороге также может сложиться ситуация, когда все факторы дорожной обстановки, такие, например, как большое количество объектов дорожного движения, затрудненные условия их восприятия, а также возможность реализации ответного действия на возникшую опасность, могут превышать психофизиологические возможности организма водителя.

Юридическая значимость учета всех этих факторов состоит в том, что при отсутствии у водителя психофизиологической возможности предотвратить ДТП, в том случае если, это не было связано с осознанным управлением ТС в болезненном состоянии, вина водителя в совершенном ДТП может отсутствовать.

Причиной неверного, ошибочного решения водителя, которое в свою очередь обусловило наступление ДТП может быть дефицит времени переработки информации, принятия решения, наличие отвлекающих, эмоциогенных факторов и дт.). Это происходит тогда, когда психофизиологические возможности человека, обусловленные, например, состоянием нервно-психического напряжения, превышали его реальные возможности в предотвращении ДТП. Такое зачастую случается в сложных метеорологических условиях (туман, снегопад, плохая видимость). Кроме того, на дороге может сложиться ситуация, когда водитель в силу своих психофизиологических особенностей может попросту не различить форму, движение объектов и вовремя не отреагировать на опасный для движения объект.

Кроме того, снижение психофизиологических возможностей организма водителя может произойти в результате накопления водителем отрицательных переживаний. Особенно этому подвержены молодые и неопытные водители.

Все эти факторы могут быть изучены в ходе проведения специального тестирования, которые специалисты DEKRA проводят с помощью хорошо зарекомендовавших себя методик. Предметом психофизиологической экспертизы могут быть:

• установление времени реакции водителя в зависимости от возникшей дорожной обстановки;
• установление возможности предотвращения водителем дорожно-транспортного происшествия с учетом воздействия на него различных факторов в сложившейся дорожной ситуации;
• установление возможности оценки водителем опасности сложившейся ситуации и пр.

Пожарно-техническая экспертиза

Пожарно-техническая экспертиза проводится с целью установления обстоятельств возникновения и развития пожара в рамках расследования уголовных дел о пожарах, а также рассмотрении гражданских дел, связанных с пожарами.

Объектами пожарно-технической экспертизы могут быть: место пожара; обгоревшие и обуглившиеся конструктивные элементы и части зданий, сооружений, транспортных средств; остатки частично или полностью сгоревших предметов; вещества и материалы, механизмы, оборудование или узлы, детали с места пожара (в прилагаемых к нему схемах и иллюстрациях, в протоколах следственных экспериментов);сведения из технической документации и актов проверки состояния оборудования, объектов и т.п.

Основными задачами пожарно-технической экспертизы являются:

• установление очага и времени возникновения пожара;
• установление технических данных, связанных с выяснением обстоятельств происшедшего пожара;
• установление фактов нарушения правил пожарной безопасности;
• установление причины возникновения пожара;
• установление технического состояния противопожарной техники.

Автор консультации: Dekra

Адвокат Берещенко Руслан Олександрович про визнання недісними прилюдних торгів

Адвокат Берещенко Руслан Олександрович про визнання недісними прилюдних торгів 

Текст взят зі статті http://blog.liga.net/user/emorozov/article/24446.aspx

Предметом огляду є правова позиція Верховного суду України у справі за № 6-1981цс16 від 12 жовтня 2016 року, якою передбачено, що установивши, що проведення прилюдних торгів відбулося з порушенням норм Закону України «Про виконавче провадження» та Тимчасового положення,  суди не перевірили, чи вплинули ці порушення на результати торгів, чи порушені внаслідок цього права і законні інтереси позивача , який оспорює результати торгів, оскільки підставою для пред’явлення позову про визнання прилюдних торгів недійсними є наявність не лише порушення норм закону під час проведення прилюдних торгів, а й порушення прав і законних інтересів особи, яка їх оспорює.

Прилюдні торги   -   це продаж майна, на яке звернуто стягнення і яке підлягає реалізації  (Ухвала Верховного суду України від  27.08.2003 р.).

Прилюдні торги   з реалізації арештованого нерухомого майна за заявкою державного виконавця організовує і проводить спеціалізована організація, з якою органом державної виконавчої служби укладено відповідний договір ( п.1.2 Тимчасового положення «Про порядок проведення прилюдних торгів з реалізації арештованого нерухомого майна» затвердженого наказом Міністерства юстиції № 68/5 від 20 жовтня 1999 року –  втратило чинність),

Електронні торги   –   продаж майна за принципом аукціону засобами системи електронних торгів через Веб-сайт, за яким його власником стає учасник, який під час торгів запропонував за нього найвищу ціну (ч. 9 п. 1 Порядку реалізації арештованого майна, затвердженого наказом Мінюсту від 29.09.2016  № 2831/5).

  Аналізуючи судову практику необхідно вказати на наступне.

-  «сам по собі факт неналежного повідомлення боржника про проведення прилюдних торгів не може бути підставою для визнання таких недійсними .   Вказана правова позиція викладена в постанові Верховного Суду України від 18 листопада 2015 року у справі № 6-1884 цс15   (Ухвала ВССУ від 08.09.2016 року по справі № 215/7048/13-ц (№ в ЄДРСРУ 61235188);

- «сам по собі факт недотримання вимог щодо строків опублікування оголошення про проведення прилюдних торгів та його змісту, передбачених пунктами 3.5, 3.6 Тимчасового положення, що не вплинуло на результат торгів, не може бути підставою для визнання таких торгів недійсними.   Аналогічний правовий висновок міститься й у постанові Верховного Суду України від 18 листопада 2015 року та у постанові Вищого господарського суду України від 25 червня 2014 року» (Постанова ВСУ від 06.07.2016 року по справі № 6-3174цс15 (№ в ЄДРСРУ 58976459).

- «електронні торги можуть продовжуватися поза межами основного часу, а саме після 18:00:00 ,   і загальна тривалість додаткового часу проведення торгів не може перевищувати шість годин; при цьому моментом відліку додаткового часу є момент закінчення основного часу, а саме 18 год. 00 хв. 00 сек., який не може перериватися додатковим часом»  (Постанова ВСУ від 06.07.2016 року по справі № 6-3131цс15 (№ в ЄДРСРУ 58902261).

- «Чи порушені права і законні інтереси позивача,  внаслідок проведення торгів більш ніж через 6 місяців з моменту підписання звіту про оцінку ,   який оспорює результати торгів, оскільки підставою для пред'явлення позову про визнання прилюдних торгів недійсними є наявність не лише порушення норм закону під час проведення прилюдних торгів, а й порушення прав і законних інтересів особи, яка їх оспорює (Постанова ВСУ від 29.06.2016 року по справі № 6-370цс16 (№ в ЄДРСРУ 58736540).  

ВИСНОВОК:   Отже маємо наступне: за судовою логікою ані факт неналежного повідомлення боржника про проведення прилюдних торгів, ані факт недотримання вимог щодо строків опублікування оголошення про проведення прилюдних торгів та його змісту, ані факт проведення прилюдних торгів поза межами основного часу, ані факт недійсності звіту про оцінку  НЕ МОЖУТЬ БУТИ ПІДСТАВОЮ ДЛЯ ВИЗНАНЯ ПРИЛЮДНИХ ТОРГІВ НЕДІЙСНИМИ   без доведеності порушення прав і законних інтересів особи, яка їх оспорює, тобто позивача.

Тобто все вищевказане, лише може бути «правовою підставою» для визнання торгів недійсними, але виключно в сукупності та доведеності в судовому процесі порушення прав позивача.

Вказане узгоджується з правовою позицією викладеною у постанові Верховного Суду України у справі № 6-143цс14  (Ухвала ВССУ від 07.09.2016 року по справі № 638/18757/13-ц (№ в ЄДРСРУ 61197183).

В матеріалі «Прилюдні торги: наслідки недійсності звіту про оціночну вартість майна» та «Прилюдні торги повинні відбуватися в межах дійсності звіту про оцінку» було зазначено, що Верховний суд України  правовими позиціями від 06.04.2016 р. та від 29.06.2016 р. підтвердив, що навіть  повторні прилюдні торги   повинні відбуватися в межах дійсності звіту про оціночну вартість майна . Недотримання цих правил є підставою для визнання прилюдних торгів недійсними, за умови порушення прав і законних інтересів особи, яка їх оспорює. 

До цього висновку дійшов Верховний суд України у постановах від 06 квітня 2016 року у справі № 3-242гс16 (№ в ЄДРСРУ 57102473) та від 29.06.2016 р. у справі № 6-547цс16  (№ в ЄДРСРУ 58736531).

Зокрема суд вказав на те, що згідно із частиною другою статті 16, частиною першою статті 215 ЦК України одним зі способів захисту порушеного права є визнання недійсним правочину, укладеного з недодержанням стороною (сторонами) вимог, установлених частинами першою - третьою, п'ятою, шостою статті 203 цього Кодексу, зокрема у зв'язку з невідповідністю змісту правочину цьому Кодексу та іншим актам цивільного законодавства.

Виходячи з аналізу правової природи процедури реалізації майна на прилюдних торгах, яка полягає в продажу майна, тобто в забезпеченні переходу права власності на майно боржника, на яке звернуто стягнення, до покупця - учасника прилюдних торгів, та ураховуючи особливості, передбачені законодавством щодо проведення прилюдних торгів, складання за результатами їх проведення акта проведення прилюдних торгів є оформленням договірних відносин купівлі-продажу майна на публічних торгах, тобто є правочином.

Наведене узгоджується з нормами частини четвертої статті 656 ЦК України, за якою до договору купівлі-продажу на біржах, конкурсах, аукціонах (публічних торгах) застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено законом про ці види договорів купівлі-продажу або не випливає з їхньої суті.

ВАЖЛИВО:   Таким чином, правова природа продажу майна з публічних торгів дає підстави для можливості визнання торгів недійсними за правилами визнання недійсними правочинів, зокрема на підставі норм цивільного законодавства (статей 203, 215 ЦК України) про недійсність правочину як такого, що не відповідає вимогам закону, у разі невиконання вимог щодо процедури, порядку проведення торгів, передбачених Тимчасовим положенням про порядок проведення прилюдних торгів з реалізації арештованого нерухомого майна, затвердженим наказом Міністерства юстиції України від 27 жовтня 1999 року № 68/5.

Порушення, допущені державним виконавцем при здійсненні своїх повноважень, передбачених Законом України «Про виконавче провадження», до призначення прилюдних торгів, у тому числі щодо відкриття виконавчого провадження, накладення арешту на майно, визначення вартості чи оцінки майна тощо (статті 18, 24-27, 32, 33, 55, 57 цього Закону) підлягають оскарженню в порядку, передбаченому цим Законом (зокрема частиною сьомою статті 24, частиною четвертою статті 26, частиною третьою статті 32, частиною третьою статті 36, частиною другою статті 57, статтями 55, 85).

Вказана вище правова позиція викладена у постанові Верховного Суду України від 24 жовтня 2012 року у справі № 6-116цс12 (№ в ЄДРСРУ 27226081).

ВАЖЛИВО:   З огляду на зазначене вбачається, що у подібного роду судових спорах, необхідно використовувати наявні та/або допустимі докази з акцентом саме на порушення прав та охоронювальних законом інтересах позивача.

Так, в сукупності ст. 638, 651, 652, 655, 656, 657 та 663 Цивільного кодексу України, істотними умовами договору купівлі-продажу є умови про предмет договору, ціну та строки.

Таким чином Верховний суд України в своїх рішеннях зокрема від 29.06.2016 року по справі № 6-370цс16 дає суттєву підказку позивачу, а саме:  «Чи підвищилася вартість майна, яке реалізовувалося на спірних прилюдних торгах, з огляду на те, що торги були проведені більш ніж через 6 місяців з моменту підписання звіту про оцінку реалізованого майна?».

ВИСНОВОК:   Отже, якщо була проведена оцінка, а потім уцінка нерухомого майна або продаж останнього на прилюдних торгах на підставі нечинного звіту про оцінку, то є  всі підстави стверджувати, що саме позивач НЕДООТРИМАВ грошові кошти від реалізації нерухомості, оскільки вони будуть перераховані кредитору у меншій сумі ніж він міг розраховувати і за ним залишиться частина боргу, а отже порушені МАЙНОВІ права та інтереси боржника - позивача або кредитора – стягувача.

Стосовно спотворення та/або неповноти змісту оголошення про проведення прилюдних торгів щодо кількісних або якісних характеристик майна – позиція аналогічна: це не участь потенційних покупців, які могли створити конкуренцію та запропонувати вищу ціну, а отже не доотримання грошей (позивачем – боржником або стягувачем) в достатній кількості від продажу об’єкту нерухомості.

Адвокат Берещенко Руслан Александрович о практике взыскания средств с государства

Адвокат Берещенко Руслан Александрович о практике взыскания средств с государства

Текст взят по ссылке http://jurliga.ligazakon.ua/news/2016/10/25/152021.htm

Пленум Высшего административного суда постановлением от 29 сентября 2016 года № 13 рекомендовал судьям учитывать обобщение практики разрешения административными судами споров, возникающих в связи с выполнением решений суда о взыскании средств, должником по которым является государственный орган или государственное учреждение, предприятие, организация.

Так, анализируя проблемные вопросы и особенности разрешения споров по искам к органам Казначейства о признании противоправными действий относительно неисполнения исполнительного документа, ВАСУ отметил неединость практики - в одних случаях по поданным искам действия органов Казначейства о неисполнении решения суда признаются неправомерными, в других - правомерными. Поэтому рекомендуется при рассмотрении дел по искам взыскателей к органам Казначейства о признании неправомерными действий в части исполнения судебных решений о взыскании средств государственного и местных бюджетов и обязательстве совершить соответствующие действия принимать во внимание, что пункт 3 Порядка исполнения решений о взыскании средств государственного и местных бюджетов или должников должен применяться с учетом (в рамках) общих сроков исполнения решений суда, которые закреплены в части четвертой статьи 3 и части шестой статьи 4 Закона «О гарантиях государства по исполнению судебных решений». То есть, суды должны исходить из того, что судебное решение, вступившее в законную силу, подлежит исполнению в установленный законом срок.

Особенности рассмотрения дел по искам об обжаловании действий органов Казначейства об отказе в исполнении судебных решений о взыскании денежных средств из Пенсионного фонда состоят в том, что:
- такая категория споров возникла из-за неправильного применения судами статьи 263 КАС в части положений относительно изменения способа и порядка исполнения судебного решения;
- имеется разная судебная позиция административных судов по обязанности органов Казначейства выполнять решения судов о взыскании денежных средств из Пенсионного фонда. В основном суды считают исполнение таких решений обязанностью органов Казначейства с учетом того, что Пенсионный фонд является государственным органом. Однако есть случаи соблюдения судами противоположной правовой позиции, а именно отсутствия у органов Казначейства обязанности исполнять такие судебные решения, поскольку в органах Казначейства не открыт счет ПФУ для проведения таких выплат. Исходя из этого ВАСУ рекомендует следующее. Законом «О гарантиях государства относительно выполнения судебных решений» на Казначейство возложена обязанность исполнения решений суда о взыскании средств и обязательство совершить определенные действия относительно имущества, должником по которым является государственный орган, государственное предприятие, учреждение, организация, в том числе и органы ПФУ. Такая обязанность органов Государственной казначейской службы Украины является безусловной, следовательно, не зависит от наличия в органах Казначейства открытых счетов ПФУ.

Проблемным аспектом полномочий административного суда при рассмотрении дел по искам взыскателей в органы Государственной казначейской службы об обязательствах исполнить решение суда является то, что суды по-разному оценивают правомерность принятия ими решения об обязательстве ответчика исполнить уже принятое судом решение. Одни суды не видят никаких нарушений законодательства в таком случае и удовлетворяют эти иски, другие - отказывают в удовлетворении исков со ссылкой на то, что они лишены возможности повторно принимать решения об обязательстве совершить действия, которые определены в судебном решении. ВАСУ рекомендует, согласно частям первой, второй статьи 162 КАС по результатам рассмотрения обращения лица в суд с иском и в случае его удовлетворения принимать постановления: 1) о признании противоправным решения субъекта властных полномочий или отдельных его положений, действий или бездействия и об отмене или признании недействительным решения или отдельных его положений, о повороте исполнения этого решения или отдельных его положений с указанием способа его осуществления; 2) обязательстве ответчика совершить определенные действия; 3) обязательстве ответчика воздержаться от совершения определенных действий; 4) взысканиии с ответчика средств; ... 8) признании наличия или отсутствия компетенции (полномочий) субъекта властных полномочий. Суд может принять другое постановление, которое бы гарантировало соблюдение и защиту прав, свобод, интересов человека и гражданина, других субъектов в сфере публично-правовых отношений от нарушений со стороны субъектов властных полномочий. Принятие судами решения об обязательстве органа Государственной казначейской службы совершить действия по выполнению судебного решения правомерно, поскольку является реализацией полномочия, которым суд наделен в соответствии с пунктом 2 части второй статьи 162 КАС.

Проблему определения юрисдикции судов по разрешению споров в случае, когда спорные отношения возникли относительно неисполнения органами Казначейства решения хозяйственного суда или суда по рассмотрению гражданских дел рекомендовано решать так. В соответствии с пунктом 33 постановления Пленума ВАСУ от 20.05.2013 № 8 «Об отдельных вопросах юрисдикции административных судов» деятельность органов Казначейства как центрального органа исполнительной власти по выполнению возложенных задач необходимо считать властной управленческой функцией. Исходя из того, что при исполнении органами Казначейства судебных решений, последние выполняют одну из возложенных на них задач (исполнения решений суда о взыскании средств, должником по которым является государственный орган или государственное учреждение, предприятие, организация), споры, возникающие при исполнении ими решений хозяйственного суда или суда по рассмотрению гражданских дел в соответствии с частью первой статьи 17 КАС относятся к юрисдикции административных судов (юрисдикция административных судов распространяется на правоотношения, возникающие в связи с осуществлением субъектом властных полномочий властных управленческих функций .. .).

Кроме того, разъяснено, что юрисдикция административных судов распространяется на споры о взыскании компенсации за нарушение сроков перечисления средств по решению суда о взыскании средств на основании статьи 5 Закона «О гарантиях государства по исполнению судебных решений».

Также разъяснено, что подтверждение факта поступления соответствующих документов и сведений может быть осуществлено путем предоставления суду сопроводительного письма к таким документам, на котором содержится штамп Государственной казначейской службы или ее территориальных органов об их получении, копии чека об отправке этих документов Укрпочтой вместе с распечаткой с официального сайта Укрпочты информации о вручении таких документов или предоставления суда уведомление о вручении таких документов работниками Укрпочты или курьерскими службами.

Дела по спорам по поводу выполнения органами Казначейства решений суда о взыскании средств, должником по которым является государственный орган или государственное учреждение, предприятие, организация, суды рассматривают в общем порядке.

Адвокат Берещенко Руслан Олександрович про недосконалі положення КПК

Адвокат Берещенко Руслан Олександрович про недосконалі положення КПК  

Текст взят зі статті http://jurliga.ligazakon.ua/news/2016/10/28/152185.htm

Жоден закон, як і будь-який інший продукт людської праці, не може бути досконалим і бездоганним. Тим більше не варто очікувати однакового суб'єктивного розуміння й тлумачення юристами певних норм закону (від того й прислів'я: два юристи - три думки). Лише згодом виникає судова практика, і, як наслідок, певні розбіжності в тлумаченні та застосуванні деяких спірних положень закону зменшуються або зникають. Але в процесі цього було б для адвоката професійно неправильно не виявляти й не застосовувати спірні положення КПК на користь позиції захисту. Надалі пропоную власну думку стосовно деяких спірних положень КПК України.

Щодо обов'язку суду роз'яснити обвинуваченому суть обвинувачення

Частина 1 ст. 348 КПК України встановлює, що після оголошення обвинувачення головуючий встановлює особу обвинуваченого, з'ясовуючи його прізвище, ім'я, по батькові, місце і дату народження, місце проживання, заняття та сімейний стан, роз'яснює йому суть обвинувачення і запитує, чи зрозуміле воно йому, чи визнає він себе винним і чи бажає давати показання.

Дивно те, що законодавець поклав функцію роз'яснення обвинувачення на суд, а не на сторону обвинувачення. Це, на мій погляд, не відповідає вимогам рівності сторін і змагальності процесу, а можливо (і потрібно) розцінювати як дії на користь сторони обвинувачення.

Крім того, в КПК не зазначено, яким чином суд має роз'яснювати суть обвинувачення, що має робити суд, якщо обвинувачення особі незрозуміле або обвинувачений взагалі не відповідає на це питання суду.

Проте без виконання такого формального обов'язку (роз'яснення суті обвинувачення) суд позбавлений можливості рухатись далі в процесі. Адже п.1 ч. 3 ст. 42 КПК встановлює, що обвинувачений має право знати, у вчиненні якого кримінального правопорушення його підозрюють, обвинувачують. У свою чергу, неконкретність і незрозумілість обвинувачення є порушенням п. "а" ч. 3 ст. 6 ЄКПЛ, а також права на захист. Відповідно до п. 3 ч. 2 ст. 87 КПК така незрозумілість є істотним порушенням прав людини і основоположних свобод.

І саме з цією обізнаністю суті обвинувачення у особи виникають й інші права - давати пояснення, покази з приводу обвинувачення (п. 5 ч. 3 ст. 42 КПК), мати чи не мати захисника, надавати чи не надавати докази (п. 2 ч. 4 ст. 42 КПК) тощо.

Звертаю увагу, що обізнаність щодо суті обвинувачення стосується не лише його кваліфікації (з якою, як правило, все зрозуміло), а й описової частини.

Проте в описовій частині обвинувачення дуже часто наводяться взаємовиключні, або навіть абсурдні, ствердження.

Наприклад, стверджується про корисливий мотив дій і мету незаконного збагачення, з одночасним зазначенням про те, що слідству невідома вартість придбаного майна, речовини та вигідної різниці між купівлею та продажем.

Інколи інкримінується повторність (що передбачає одну дію після іншої) з одночасним ствердженням про те, що слідству невідомо, коли відбувалась кожна з дій (інкримінованих епізодів).

В одній з моїх справ обвинуваченому інкримінували організацію створення на власній квартирі нарколабораторії та поставлення «на потік» збуту наркотиків. І тут же зазначалось про дуже позитивну його характеристику за місцем проживання.

Такі обвинувачення роз'яснити неможливо. Бо їх зміст позбавлений логіки.

Саме тому обвинувачений не має можливості належним чином захищатися від того, що йому незрозуміло.

Існуюче положення ч.1 ст. 348 КПК України заздалегідь заводить суд у глухий кут. Бо якщо за таких умов він продовжує вести процес, це надає можливість заявляти про порушення права на захист і належну правову процедуру, надає підстави для відводу.

Які в такому випадку у суду є інші можливі шляхи дій, у КПК чітко не зазначено.

Щодо права суду на допит свідків (потерпілих)

Адвокати скаржаться на те, що судді дуже часто втручаються в процес допиту, ставлячи навідні запитання, криком, погрозами створюючи тиск на свідка або іншим чином направляючи процес у «потрібному» напрямку.

Проте за чинним КПК суд не наділений правом збирати докази, допитувати осіб, втручатися в допит та отримувати показання. А тим більше ставити навідні запитання.

Частиною 2 ст. 84 КПК встановлено, що показання - це процесуальне джерело доказів. Збирання доказів відповідно до ч. 1 ст. 93 КПК покладено на сторони, а не на суд.

Право допиту надано сторонам кримінального провадження, а не суду (ст. 352 КПК).

Частина 1 ст. 96 КПК встановлює, що запитання свідку мають право ставити сторони (а не суд). Відповідно до ч. 1 ст. 95 КПК показання - це відомості , які надаються під час допиту.

Проте суд (як і інші учасники процесу) відповідно до ч. 11 ст. 352 КПК наділений правом задавати питання - вже після допиту свідка (потерпілого). Тобто тоді, коли ці відповіді вже не є показаннями і не мають статус доказу. Тому таке право, що не узгоджується з ч. 1 ст. 95 КПК, вважаю зайвим, бо воно втрачає сенс.

Таким чином, дуже важливо розуміти (а отже, і використовувати на практиці), що за чинним КПК суд позбавлений права на допит. У свою чергу відповіді свідків (потерпілих) на запитання суду не є показаннями і не можуть вважатися доказами, що отримані належним чином.

Саме тому суд не може посилатися в своєму рішенні на відповіді свідків (потерпілих) як на джерело доказів.

Очевидно, що зазначені спірні положення КПК України мають бути врегульовані більш чітко. Поки цього не сталося, такі суперечності мають бути використані стороною захисту.

Адвокат Берещенко Руслан Олександрович про гонорар адвокату

Адвокат Берещенко Руслан Олександрович про гонорар адвокату 

Текст взят зі статті http://protokol.com.ua/ua/zakinchivsya_do_uhvalennya_viroku_sudu/

Гонорар адвокату може бути невиплачен, якщо строк договору про надання правової допомоги закінчився до ухвалення вироку суду (ВССУ від 6 липня 2016р. у справі № 161/18522/15-ц)

Фабула судового акту: Справа – три відмовні рішення трьох інстанцій, які ілюструють відношення суддів до оплати послуг адвокатів. Між адвокатом та клієнтом було укладеного договір про надання правової допомоги, відповідно до умов якого розмір гонорару становить 20% від суми, яку отримує клієнт в рахунок відшкодування шкоди. За всю історію відносин клієнт сплатив фіксовану суму – 16 тис. грн, а 20 % згідно задоволеного цивільного позову разом з ухваленим обвинувальним вироком становили біля 320 тис. грн.

Відмовляючи у задоволенні позову суди встановили, що строк дії договору про надання правової допомоги закінчився у 2014р, а вирок суду був ухвалений у 2015р., тобто сторони не продовжили строк дії такого договору. Тому оплати гонорару згідно ст. 29 ЗУ «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» бути не може. Отже, адвокати слідкуємо за моментом припинення договорів з нашими клієнтами.

Разом з цим на прикладі цієї справи ми можемо бачити, як суди контролюють гонорари адвокатів. Так суд апеляційної інстанції визнав (дивиться тут нижче), що чинне законодавство не містить заборони на визначення розміру плати (гонорару) за надані послуги (правова допомога) у вигляді відсотків від досягнутого кінцевого результату (фактично отримуваних сум). Однак при цьому визначений сторонами гонорар повинен відповідати вимогам ст.30 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність», бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час.